Я Класний керівник!

Класний керівник — дужеважлива постать у школі. Від нього певною мірою залежить бажання або не бажання дітей вчитися, їхні успіхи в навчанні, відносини з однокласниками, вчителями. Тому учням і батькам хочеться, щоб "класна" була "хороша".

Із перших років роботи класним керівником я намагалася зрозуміти, як адаптувати дитину до життя в суспільстві, щоб вона зрозуміла й осмислила своє життя, навчилася розв’язувати щоденні життєві завдання, як виховати компетентну особистість, яка володіє не лише знаннями, професіоналізмом, високим моральними якостями, але й уміє діяти адекватно у відповідальних ситуаціях, застосовувати знання і брати на себе відповідальність за таку діяльність.

   Частина педагогів, особливо не замислюючись над суттю класного керівництва, займається імітацією діяльності: вони перевіряють щоденники, проводять батьківські збори, класні години — одним словом, роблять те, що є їхнім обов'язком. Інші хочуть, але не знають, що і як треба робити, щоб побудувати взаємодію з дітьми. Порадитися з самими дітьми їм просто не спадає на думку. Треті чудово виконують роль классного керівника, але діти живуть за законами і правилами педагога, не проявляючи своєї ініціативи.

 Згідно зі ставленням педагогів до діяльності в якості класних керівників й булла розроблена класифікація діяльності педагога за ознаками.

Вчитель передусім. "Я — перш за все вчитель. Так і в дипломі записано. Моя справа — навчати. Виховною діяльністю повинні займатися ті педагоги, яким це до душі, які хочуть і вміють організовувати позакласну роботу. Але якщо ви наполягаєте на тому, щоб я виконував обов'язки классного керівника, я буду, але без особливого ентузіазму",—твердять вони. Такі вчителі, як правило, не приховують від дітей свого ставлення: "Хочете, щоб у класі було цікаво, вам і карти в руки. Я братиму участь, якщо потрібна буде допомога чи порада". У випадку, коли вчитель має авторитет в учнів і їхніх батьків, діти приймають умови гри. Їм, у першу чергу, важливе спілкування з цікавою людиною, і вони гордяться, що саме у них  така "класна". Вони починають організовуватися для різних справ самі, залучаючи классного керівника у разі ускладнень або за необхідності отримати його оцінку.

Класна мама. Це вчитель, для якого робота з дитячим коллективом виходить на перший план. Він діяльний, енергійний, класс завжди бере активну участь у всіх заходах. Йому властиво ставати в позицію опікаючого й організуючого. Він дуже нагадує квочку з курчатами: краще за дітей знає, що добре і що погано, як треба і як не треба. Далеко не всі діти добре себе почувають під "маминим" крилом, зате все під контролем, всіх охоплено діяльністю і клас на хорошому рахунку.

"Класна" не за суттю, а за назвою. До цієї групи входять ті педагоги, для яких класне керівництво не є великою проблемою. Вони сприймають цю діяльність як складову педагогічної роботи, особливо не замислюючись над її глибинними значеннями. Контакт з дітьми, як правило, будується за принципом формальних відносин: "повинні прийти", "треба запросити", "необхідно заповнити". Інтереси дітей, їх індивідуальні особливості, взаємостосунки в класі не входять до поля зору педагога. Позакласні заходи проводяться за потреби і нерідко за сценарієм. Ставлення дітей і їхніх батьків не дуже турбує такого "класного".

Наша класна. Такий педагог будує виховну діяльність на основі співпраці, тобто узгоджує та обговорює всі точки зору та думки. Класний керівник прагне пізнати свій клас, настрої, що панують у ньому, його ставлення до того, що відбувається у школі та всередині классного колективу. Його завдання полягає у виробленні загальних підходів до вирішення проблем. Педагог розвиває в дітей культуру договірних відносин, уміння аналізувати, творчо підходити до справ. Виробляючи норми й принципи життя дитячого коллективу спільно з ним, класний керівник поступово передає управління класом до рук дітей.

«Поради шкільної мами»

Загородня Н.В.

Борецька Н.О.